Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників та службовців, працівників сільського господарства на об’єктах економіки та непрацюючого населення до дій у надзвичайних ситуаціях - страница 22

ТЕМА 12.

^ 12.1. “ПОРАДИ НАСЕЛЕННЮ ЩОДО ЗАХИСТУ ВІД ДЕЯКИХ НЕБЛАГОПРИЯТНИХ ФАКТОРІВ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО

СЕРЕДОВИЩА”


1. При геліофізичних факторах


На людину оказують вплив метеорологічні геофізичні та геліофізичні фактори. Сьогодні складаються прогнози усіх цих факторів окремо, причому всі вони є проявою єдиного фізичного процесу, який починається на Сонці і закінчується на Землі. Дія даних факторів на здоров’я людини найбільш вира-жено у період геомагнітних бурь. В умовах забрудненої атмос-фери, особливо у великих містах, дія геліофізичних факторів посилюється.


^ На людину під час геомагнітної бурі діє цілий ряд факторів, які оказують вплив на перебіг цілого ряду захво-рювань:

- захворювання серцево-судинної системи (гіпертонія, стено-кардія, інфаркт міокарду);

- захворювання органів дихання (хронічні не специфічні захворювання легенів, туберкульоз);

- дія на систему крові;

- психоемоційний стан (синдром психоемоційної напруги);

- зміна біологічних ритмів.


Профілактика:


- обмеження фізичного навантаження під час геомагнітної бурі;

- активний відпочинок, закалювання (загальне оздоровлення).


^ 2. Ультрафіолетова дія (опромінювання)


Із-за забруднення атмосфери фреонами зменшується у ній наявність озону, функція якого складається із послаблення інтенсивності ультрафіолетового опромінювання.

Надлишок ультрафіолетового опромінювання (при не прави-льному загоранні людини на сонці), може призвести до розвитку серйозних наслідків: злоякісні новоутворення шкіри, потем-ніння кристалика, гніт імунної системи.

Необхідно знати, що є 4-и типа шкіри щодо чутливості до ультрафіолетового опромінювання:

^ 1-а - особливо чутлива: світла шкіра, погано загорає, швидко червоніє; характерна для людей з голубими очами і рижими волосами;

2-а – чутлива: характерна для людей з голубими, зеленими або сірими очами, світлими і світло-коричними волосами;

^ 3-а – нормальна: характерна для людей з темно-русими і темно-коричними волосами, сірими або світло-карими очами;

4-а – не чутлива: характерна для смуглих людей з темними і карими очами.

Існує ряд факторів ризику для розвитку злоякісних но-воутворювань шкіри:


Профілактика:


1. Важливо вміти правильно загорати: чим більше чутли-вість шкіри, тим коротким повинен бути період первинного ультрафіолетового опромінювання. Для найбільш чутливої шкіри такий час складає не більше 10 хвилин, а для нормальної шкіри 30 хвилин. У подальшому цей час може збільшуватися.

2. Відомі ліки, які збільшують чутливість шкіри до дії ульт-рафіолетового опромінювання: аспірин, бруфен, індоцід, ліб-ріум, бактрім, пеніцилін, ласикс. Ось чому у період прийняття сонцевих ванн, необхідно бережно користуватися цими препаратами.

3. Самим сучасним засобом захисту від ультрафіолетового опромінювання є сонцезахисні креми. Кожний із них має визначену ступінь захисту, який позначений цифровим коефі-цієнтом, що нанесений на флаконі або упаковці. Наприклад, якщо без захисного крему ви можете находитися на сонці 15 хв., то користуючись кремом з коефіцієнтом 12, ви можете загорати 15 хв. х 12 = 180 хв. Вибір коефіцієнту захисту залежить від типу шкіри і місця проживання.


^ 3. Харчові добавки


Харчові добавки – це природні або синтетичні речовини які навмисно вводяться у харчові продукти для придання їм заданих властивостей, але самі по собі не використовуються у якості харчових продуктів. Використання харчових добавок може бути направлено на поліпшення зовнішнього виду і смакових влас-тивостей продукту, зберігання якості продукту у процесі його зберігання або прискорення строків виготовлення харчових продуктів.

Основні вимоги, які пред’являються до них – їх не шкід-ливість при будь-якому тривалому вживанню цього продукту у реально добовій кількості. Харчові продукти, як правило, повинні виготовлятися без харчових добавок.

За останнє десятиліття кількість харчових добавок, що вико-ристовується в харчовій промисловості, різко збільшилася. Наявність харчових добавок у продуктах, як правило, повинна вказуватися на упаковці, яка вживається, етикетці, пляшці, пакеті і т. д. у розділі рецептури. Харчові добавки можуть позначатися як індивідуальна речовина, наприклад – нітрит калію, лецетин; або груповою назвою – консервант, емульгатор і т. д. У Європейському Союзі розповсюджено позначення харчо-вих добавок у виді індексів Е (від слова Europe) з трьох – або чотиризначним номером, що замінює собою назву харчових добавок.

Споживачу важко орієнтуватися у тій наявності харчових добавок, які практично є майже у кожному харчовому продукту. На сьогодні у різних державах світу у виробництві харчових продуктів використовується біля 500 харчових добавок. Із них у державах СНД допущено використання у харчовій промис-ловості і їх наявність у імпортних продуктах 250 харчових добавок. Три харчові добавки заборонені для використання: Е 121, Е 123 і Е 240. Крім того, існує ціла група харчових добавок, які не сертифіковані у державах СНД.

Список харчових добавок, які не мають дозволу на викорис-тання у харчовій промисловості: Е 103, 107, 125, 127, 128, 140, 153-155, 160d, 160f, 166. 173-175, 180, 182, 209, 213-219, 225-228, 230-233, 237, 238, 241, 252, 263, 264, 281-283, 302, 303, 305, 308-314, 317, 318, 323-325, 328, 329, 343-345, 349-352, 355-357, 359, 365-368, 370, 375, 381, 384, 387-390, 399, 403, 408, 409, 418, 419, 429-436, 441-444, 446, 462, 463, 465, 467, 474, 476-480, 482-489, 491-496, 505, 512, 519-523, 535, 537, 538, 541, 542, 550, 552, 554-557, 559, 560, 574, 576, 577, 579, 580, 622, 623-625, 628, 629, 632-635, 640, 641, 906, 908-911, 913, 916-919, 922, 923, 924b, 925, 926, 929, 942, 943а, 943b, 944-946, 957, 959, 1000, 1001, 1105, 1503, 1521.

^ 4. Питна вода


Вода є невід’ємною частиною життя на Землі. Однак жалко, запаси питної води на нашій планеті обмежені і з кожним роком зменшуються. Яку воду ми п’ємо? Які шкідливі домішки вона може мати? Що може за цим наступити? Як оборонити себе від цього? На ці питання ми і постараємося відповісти Вам.


^ 4.1. Свинець у питній воді


Свинець у воді має антропогенне походження. Його склад у питній воді (за ДОСТом) реґламентовано - не більше 0,03 мг/л. Особлива небезпека свинцю складається у тому, що він здатний накопичуватися в організмі і погано з нього виводиться.

Свинець являє собою небезпеку для людей різного віку, особливо для дітей та вагітних. Наслідки накопичення свинцю пов’язані зі здатністю викликати передчасні роди у жінок, знижувати вагу дітей при народженні, гальмувати його розу-мовий і фізичний розвиток. Тривала дія свинцю може приво-дити до недокрів’я (анемії) із-за його можливостей гальмувати виникнення гемоглобіну; м’язової слабкості; гіперактивності; агресивної поведінки. У дорослих свинець може стимулювати захворювання гіпертонією і викликати пониження слуху.

^ Яким чином свинець попадає у питну воду? Є два шляхи його проникнення у питну воду: через забруднення свинцем ґрунту і арматуру водопровідної мережі.

Головне джерело забруднення ґрунту свинцем – вихлопні гази автомобілів, які використовують у якості палива етило-ваний бензин (АІ-92 - АІ-98). У містах з інтенсивним рухом щільність свинцю в атмосфері в 5-12 разів перебільшує при-родну (0,3-0,5 мкг/м3). Свинець випадає на поверхню ґрунту і змивається дощовою або талою водою, таким чином проникає у водоносні горизонти, а з останніх у колодязі та мережі цент-ралізованого забезпечення водою населених пунктів. Особливу небезпеку у цьому плані складають відкриті водойми, які вико-ристовуються для забезпечення водою великих міст.

Друга можливість – це вимивання свинцю із сантехнічної арматури, яка має латунь, в склад сплаву якого входить і сви-нець. Процес переходу свинцю у воду підсилює кисла реакція води і її низька жорсткість.

Наявність свинцю у воді не може бути помітна за допомогою наших органів почуттів.

Засоби пониження місткості свинцю у питній воді:

- для пиття і приготування їжі використовуйте тільки холод-ну воду, так як гаряча вода краще вимиває свинець із сан-технічної арматури;

- перед тим, як набрати воду із водопровідного крану, дайте їй декілька хвилин стекти, особливо коли краном не корис-тувалися декілька годин. Таким чином свинець, який перейшов із деталей сантехнічної арматури, буде змитий;

- самий ефективний спосіб пониження кількості свинцю у воді – це використання спеціальних фільтрів із активованого вугілля, які понижують його концентрацію на 88-90%. Цей процес називається адсорбцією.

^ 4.2. Летучі органічні сполуки у воді

Летучі органічні сполуки (ЛОС) є водяними домішками, які являють собою небезпеку, коли їх концентрація досягає небезпечних рівнів. Особливість їх є важкість і дорожнеча виз-начення. До них відносяться: бензол, тетрахлористий вуглець, вінілхлорид, толуол, діхлоретан, інші.

ЛОС попадають у питну воду в результаті антропогенної діяльності людини із-за індустріального витікання, промислових аварій і халатності. ЛОС – це побічні продукти при виробництві отрутохімікатів, перегонці нафти, фарби, лаків, клеїв, фарб-ників, парфумерних виробів то-що. Головний шлях проник-нення ЛОС у питну воду, це попадання на поверхню ґрунту і досягнення водоносного шару. У значних кількостях ЛОС знаходиться у відкритих водоймах, річках, особливо в районах розташування індустріальних зон.

ЛОС є небезпечними домішками які при тривалій дії можуть викликати наступні захворювання:

рак – бензол, тетрахлористий вуглець, трихлоретилен, вінілхдорид, пентахлорфенол, толуол, діхлорметан, хлорзамі-щенні метану;

ушкодження нирок – діхлорбензол, діхлоретан, трихлор-бензол;

ушкодження нервової системи – трихлоретан, діхлоретан;

ушкодження печені – трихлоретан, діхлоретан, трихлор-бензол.

Найбільш ефективний спосіб пониження концент-рації ЛОС у воді - це використання фільтрів на основі акти-вованого вугілля.


^ 4.3. Бактерії у питній воді

Бактерії можуть попасти у питну воду різними шляхами: із ґрунту, з яким стикається вода; при будівництві водопровідних мереж; через тріщина у трубах при коливаннях у них тиску. Наявність шкідливих бактерій у воді контролюється. Так як дуже важко визначити всю гаму мікроорганізмів, визначають вміст кишкової палички (E. сoli). Якщо E. сoli є в питній воді – тоді мало місце забруднення. Згідно ДОСТу допускається не більше 100 бактерій на куб. мл води.

Бактерії можливо розділяти на хвороботворні (патогенні) і не патогенні. Перші із них можуть переборювати природну захисну систему організму (імунну систему), розмножуватися у ньому і викликати захворювання, іноді важкі. У питній воді можуть бути виявлені наступні бактерії:

Salmonella – харчові отруєння;

Shigella – дизентерія;

Yersinia enterocolirica – порушення функції шлунково-кишкового тракту;

Campylobacter- виразкова хвороба шлунку;

Актиноміцети – актиномікоз;

Залізобактерії – корозія водопровідних труб;

Сульфатобактерії – корозія водопровідних труб.

^ Способи профілактики бактеріальних захворювань:

- кип’ятіння води;

- самий ефективний спосіб пониження кількості бактерій у питній воді – це використання фільтрів. Деякі фільтруючі системи складаються із подвійної системи фільтрації: механічна фільтрація (наприклад, керамічний фільтр), фільтрація через активоване вугілля, срібло та інші фільт-руючі матеріали. На сьогодні у торговій мережі є велика кількість фільтрів для питної води з використанням різних фільтруючих матеріалів і всі вони мають різні показники ефективності, ось чому треба підбирати фільтри до конк-ретної місцевості з урахуванням забрудненості довкілля, особливо водоймищ, річок і підземних горизонтів води.

^ 4.4. Хлор у питній воді


Хлор широко використовується для обеззаражування води від бактерій, вірусів та інших мікроорганізмів. Його викорис-тання привело до того, що такі хвороби як холера і тиф, які легко розповсюджуються через заражену воду, сьогодні прак-тично не зустрічаються у розвитих державах.

Хлор – це один із хімічних елементів, газоподібна речовина, якого є сильним агентом окислення, а також сильнодіючою отруйною речовиною. Є декілька проблем, які стосуються наявності хлору у питній воді.

По-перше, це проблема якості води. Якщо в ній надмірна кількість хлору, то він придає їй неприємний запах і смак.

По-друге, це захворювання, які може викликати хлор. Показано, що люди, які п’ють хлоровану воду мають ризик виникнення раку сечового пухиря більше на 21% і ризик виникнення раку прямої кишки на 38% більше, ніж ті, які п’ють воду з невеликим вмістом хлору.

У третіх, дія хлорзаміщених метану. Ці сполуки виникають у питній воді під дією хлору, коли в ній є нешкідливі домішки, у тому числі і легкі органічні сполуки. Дія хлорзаміщених метану також приводить до виникнення онкологічних захворювань.

Рівень остаточного хлору у питній воді після обеззаражу-вання реґламентується ( вільний 0,3-0,5 мг/л, пов’язаний 0,8-1,2 мг/л). Значна кількість хлору у питній воді може бути виявлена органолептически (за допомогою наших органів почуттів). Однак у невеликих кількостях визначити наявність хлору дуже важко.

Найбільш ефективний спосіб пониження кількості хлору у питній воді – це використання фільтрів з активованим вугіллям, який значно понижує його концентрацію, або фільтрів, які мають комплексний набір різних фільтруючих матеріалів, у то-му числі і активоване вугілля, що підвищує показники фільтру.

^ 4..5. Радон у питній воді


Радон є радіоактивним елементом, який виникає при розпаду природного урану або торію. Радон знаходиться також у сигаретному диму і в питній воді. Радон - це безкольоровий газ, без почуттів і запаху хімічний інертний газ. Він радіоактивний і при розпаду випускає високо енергетичні частки альфа- і бета.

У воді радон представляє двояку небезпеку:

по-перших, від пиття води, яка може викликати появу злоякісних пухлин шлунку і нирок;

по-друге, від вдихання повітря, куди переходить радон із води, особливо у ванній кімнаті і на кухні.

Радон попадає у воду із довкілля (ґрунту, гранітів, базальтів, піску). Концентрація радону у воді коливається від 100 рКі до 1000000 рКі на літр (Кі – кюрі, радіоактивність 1 грама радію; р-піко, приставка 10-12).

Виявити радон у питній воді дуже важко, для цього потрібна спеціальна апаратура.

^ Способи пониження радону у питній воді:

- кип’ятіння. При кип’ятінні води або приготуванні їди значна кількість радону випаровується;

- найбільш ефективний спосіб пониження концентрації радону у питній воді – це використання фільтрів на основі акти-вованого вугілля;

- вентиляція ванної кімнати і кухні;

- не палити у приміщеннях. Паління у курців викликає ризик захворювання раком легенів у 10-20 разів, ніж у звичайних людей.


^ 11.5. Нітрати і нітрити


Попадаючи в організм людини з їжею і водою нітрати (нітрити) легко всмоктуються, попадають у кров, де вступають у реакцію з гемоглобіном, окислюючи молекулу заліза. Внаслідок чого виникає метгемоглобін і транспортна функція еритроциту порушується. Ось чому, при достатньому вмісту кисню у крові, спостерігається тканинна гіпоксія – порушення дихання клітин.

Основні симптоми: синюшність обличчя, губ, видимих сли-зистих оболонок, головна біль, підвищене стомлення, понижен-ня працездатності, задишка, серцебиття, навіть до втрати свідо-мості і смерті при вираженому отруєнні.

Особливо небезпечно хронічне попадання нітратів в орга-нізм новонароджених і дітей молодшого віку, так як тривале кисневе голодування може викликати порушення росту і фор-мування організму, затримання фізичного і психічного розвит-ку, порушення функції серцево-судинної системи. Крім того, нітрати і нітрити сприяють виникненню рака, уроджених поро-ків розвитку, не сприятливо діє на плід. Нітрити більш токсичні, ніж нітрати.

Джерелами нітратів в довкіллі є: природним шляхом, при окисленні органічних сполук; азотні добрива і перегній; великі сільськогосподарські комплекси; міські звалища, транспорт і промисловість.

Джерелами попадання нітратів в організм людини є:

- овочі і фрукти (найбільш інтенсивно накопичують нітрати чорна редька, буряк, салат, щавель, редис, шпінат, петрушка, укріп та інші);

- м’ясні та рибні продукти (особливо у сирокопчених ков-басах);

- сири (застосовують у виробництві);

- вода (особливо у системах забезпечення населення водою із відкритих водойм, річок).

Понизити вміст нітратів у продуктах можливо їх кулінарним обробленням: мийкою і вимочуванням продуктів; відварюван-ням; жаренням і тушкуванням овочів.

Понизити вміст нітритів у продуктах можливо при викорис-танні наступних рекомендацій: інтенсивне відновлення нітратів у нітрити виникає при зберіганні продуктів при кімнатній температурі; у брудних і сирих приміщеннях; при підвищеній вологості; здрібнення і перетирання овочів створює добрі умови для розмноження мікроорганізмів, які відновлюють нітрати і нітрити.

^ 12.2. “ДЕЯКІ ПОРАДИ НАСЕЛЕННЮ З ПРАВИЛ

ЗБИРАННЯ ТА ПРОФІЛАКТИКИ ОТРУЄННЯ ГРИБАМИ”.


1. Гриби – делікатес і отрута


Гриби – це одне з найцікавіших і найтаємніших явищ при-роди, цінний харчовий продукт, однак серед грибів багато отруйних, які можуть викликати сильні отруєння, а іноді і смерть. Це такі гриби, як бліда поганка, мухомори, опеньки несправжні та багато інших. Для отруєння досить з’їсти половину поганки, а смертність від неї досягає більш як у 50 % випадків.

^ Бліда поганка – смертельно отруйний гриб. Шапинка зеле-нувата, жовтувата, біла, а плівчасті залишки покривала на ній бувають рідко. Пластинки до старості білі. Ніжка біла, з ніжним кільцем; внизу подібна на бульбу, з піхвою. М’якуш і споровий порошок білі. Бліду поганку легко сплутати з печерицями, зеленками та сироїжками.

З білим грибом можна сплутати і такі неїстівні гриби як жовчний (гірчак) та чортів. У них своєрідний неприємний запах. М’якуш на зломі стає рожевим, чого не має у білого гриба.

Бувають неспецифічні отруєння їстівними грибами, які акумулювали трупну отруту, хімічні речовини, отрутохімікати, радіонукліди, що потрапили у зони їх росту.


^ 2. Симптоми отруєння грибами


Розрізняють чотири групи отруєння людей грибами, у тому числі:

Перша група – отруєння грибами строчками, виявляється через 6-10 годин, з’являється слабкість, нудота, блювота, іноді розлад шлунку.

^ Друга група – отруєння блідою поганкою і близькими до неї видами грибів, виявляється через 8 - 24 години, раптові болі в животі, блювота, розлад шлунку, слабкість, зниження темпе-ратури, висока імовірність смертельних наслідків.

^ Третя група – отруєння мухоморами виявляється через 30 хвилин – 6 годин, появляється нудота, блювота, розлад шлунку, запаморочення, марення, розширення зіниць. Рідко наступає смерть.

^ Четверта група – отруєння опеньками несправжніми, жовч-ним і чортовим грибом та неспецифічне отруєння їстівними грибами при неправильному приготуванні, зберіганні та заго-тівлі. Відсутні загальні ознаки отруєння, яке виявляється через 30 хвилин – 2 години розладнанням шлунково-кишкового тракту.


^ 3. Перша допомога при отруєнні грибами


У хворих, що отруїлися грибами, спостерігаються такі спільні ознаки недуги: болить усередині, розладнується шлунок, нудить, починається блювота, людина відчуває загальну слаб-кість. Спостерігається також зміна зіниць. Одна стає вужча, друга ширша. Буває, що іноді у хворого з’являються зорові і слухові галюцинації, конвульсії, марення. Після збудження нас-тупає втрата свідомості, при цьому спостерігається посми-кування деяких м’язів. Найчастіше обличчя і пальців рук.

Навіть при легкому отруєнні грибами треба негайно звер-нутися за медичною допомогою чи відправити хворого до лікарні. Часто від того, як швидко буде надано медичну допо-могу, залежить життя людини. Дещо можна зробити хворому до того, як прийде лікар. Насамперед треба прикласти до живота і ніг грілки. Щоб не допустити активного всмоктування отрути в організм, треба як найшвидше промити шлунок: дати випити хворому 3-4 склянки солоної води, а тоді визвати блювоту. Процедуру повторювати декілька разів.

Після цього рекомендується дати хворому міцного чаю, кави або молока. Але поки прийде лікар, не годувати. І, звичайно, не можна давати хворому спиртних напоїв, оцет, бо вони сприяють всмоктуванню отрути. Щоб установити причини отруєння, варто зберегти рештки грибів.


^ 4. Профілактика отруєння грибами


1. Збирайте тільки ті гриби, які добре знаєте.

2. Ніколи не вживайте у їжу незнайомі гриби.

3. Добре знайте відміни їстівних і отруйних грибів.

4. Не збирайте ніяких грибів близько від залізничних і автомобільних шляхів, атомних і теплових електростанцій, великих промислових зон.

5. Не купуйте на базарах суміші грибів із різних їх видів у якості грибної ікри, салатів, пирогів з грибами і інших виробів з подрібнених грибів.

6. Не робіть домашню заготівлю грибів у герметичній упаковці, що викликає захворювання ботулізмом.

7. Будь-яку заготівлю грибів на зберігання робіть тільки у відкритому посуді під марлею або папером.

8. Обов’язково перевіряйте гриби на радіоактивність.

9. Сушіть тільки певні види грибів, такі як білий гриб, під-осичник, підберезник, маслюк, моховик, зморшок і трюфель білий; не користуйтеся сумнівними методами перевірки грибів на отруйність.


8355597586826281.html
8355663825513439.html
8355727216604234.html
8355808721287797.html
8355882771838811.html